Добровеличківський НВК
"Загальноосвітня школа І-ІІІст. №2-гімназія"
Проблема виховної роботи школи:
Впровадження проекту "Патріот"
у систему виховної роботи школи
Проблема виховної роботи вчителя
початкових класів
Ковальчук
Людмили Миколаївни
«Застосування нових підходів в індивідуалізації навчально-виховного процесу, використовуючи найбільш дієві форми
морального виховання учнів в позаурочний час»
Наша адреса:
вул.. Крупської,135
смт. Добровеличківка 27000
тел..: 5-20-23
e-mаil:nvk_2@ukr.net
Девіз школи:
"ЧЕРЕЗ ЗНАННЯ ТА ТВОРЧІСТЬ ДО ЗІРОК!"
Педагогічне кредо
Я вибрала долю собі сама.І що зі мною не станеться – у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці
(Ліна Костенко)
Моє життєве кредо
Не так важливо, скільки днів у твоєму житті, як те, скільки життя у твоїх днях.
Педагогічна прописка:
Планета Людей,
Країна Дитинства,
Місто Життєтворчості,
Вулиця Шкільна,
Будинок Знань,
Клас Чомучок і Чомусиків.
Моя робота - моє життя
В.О.Сухомлинський писав: "Дати дітям радість праці, радість успіху в навчанні, збудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності — це перша заповідь виховання. Дитяча душа як чистий аркуш паперу ... Записи на ньому роблять батьки, друзі, оточуючі. Та чи не найважливішими є записи, зроблені педагогом на чистому аркуші дитячої душі. І головними його гаслами в цій роботі повинні стати такі: "Допоможи! Не зашкодь!"
Виховна діяльність в учнівському колективі 4класу спрямована на реалізацію Законів України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», державних національних програм.
Проблема, над якою я працюю як класний керівник: «Застосування нових підходів в індивідуалізації навчально-виховного процесу, використовуючи найбільш дієві форми морального виховання учнів в позаурочний час».
Одним з пріоритетних завдань є реалізація на практиці особистісно-орієнтованого підходу у вихованні. Його суть, в основному, полягає в тому, щоб розглядати учня в системі освіти не засобом, а метою виховання, тобто він має стати суб'єктом навчання, виховання й розвитку. Для цього потрібна не просто нова педагогіка виховання, а педагогіка сильного виховного впливу, тобто моральна педагогіка. Тільки вона спроможна стати міцною теоретичною підтримкою у виховній діяльності педагога. Тому у роботі з вихованцями застосовую надбання української національної школи, праці видатного педагога В.О.Сухомлинського, методику організації КТС академіка І.П.Іванова.
Для реалізації виховних завдань був розроблений план роботи з учнями 4 класу, який охоплює всі напрямки виховання: патріотичне, правове, моральне, художньо-естетичне, трудове, фізичне, екологічне, превентивне та містить календарні, традиційні шкільні свята, заходи, конкурси.
У 2016-2017 н.р. переді мною як класним керівником стоять такі виховні задачі:
ü продовжувати вивчати особистість кожної дитини, її фізичний, психологічний стан, сім'ю, індивідуальні особливості і здібності;
ü всіляко сприяти згуртованості класного колективу;
ü продовжувати традиції, що були встановлені у період навчання в 1 - 3 класах, розвивати їх;
ü продовжити роботу з розвитку учнівського самоврядування;
ü активізувати роботу класного колективу через участь у загальношкільних заходах.
ü продовжувавти роботу з патріотичного виховання.
У цілому виховна робота є багатоплановою і різнобічною, охоплює екскурсії, відвідування музеїв, проведення змагань, конкурсів, вікторин.
Не залишилися поза увагою години спілкування, зокрема було проведено наступні: «Десять заповідей людяності», «Я громадянин і патріот держави», «Україно, матінко моя», «Вони присягнули на вірність Батьківщині», «На Чорнобиль летять журавлі», «Родина - від батька до сина», «Душі людської доброта», година народної моралі «Стосунки в сім'ї і доля людини ». Також були організовані і проведені заочні подорожі «Архітектурні пам'ятки мого краю», «Країна, в якій я живу», колективне ігрове спілкування «П'ять хвилин з мистецтвом», «Мій внесок у розквіт рідної школи». Діти були активнимиучасниками загальношкільних заходів: конкурси читців, виставка стіннівок, листівок, інсценізацій казок, пісень, спортивної гри проведеної у День здоров'я. Дані заходи дали змогу виявити творчі здібності дітей, реалізувати нахили, простежити систему взаємин дітей один з одним та дорослими. Цікавим і захоплюючим був процес підготовки і проведення проектної роботи на тему: «Учись добро творити з юних літ».
Протягом року проведено діагностичне анкетування учнів «Взаємостосунки у колективі», „ Хто я є?".
Сім’я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. На Україні завжди панував культ родини, культ рідної домівки, культ глибокої пошани до батьків та свого роду. Але зараз все помітнішими стають прояви родинної кризи. Поширення злочинності та правопорушень ще раз свідчить про те, що настала нагальна потреба підвищити роль української сім’ї у вихованні дітей, допомогти молодим людям зберегти сім’ю, зберегти значимість інституту сім’ї для усього суспільства в цілому. Тому я звернулася до неоціненної скарбниці народного педагогічного досвіду, до історично складених тенденцій формування та розвитку української сім’ї, а саме до родинно-оздоровчих традицій.
Хто з батьків не хоче бачити свою дитину здоровою, фізично розвиненою? Звичайно, всі. Але самого лише бажання замало. Треба вміти організувати здоровий спосіб життя з раннього дитинства. Так проводяться спортивно-родинні свята: «Тато, мама, я - спортивна сім'я», «Родина за здоровий спосіб життя».
Команди, які складаються з дітей, батьків, педагогів, випробовують свої знання, сили, рухові здібності, спритність, швидкість і витривалість в естафетах та спортивних іграх. Під час свят панує тепла, дружня атмосфера.
Індивідуальні бесіди з батьками, анкетування на батьківських зборах показали, що в основному всі діти мають гарні стосунки в родині . Але в деяких сім'ях спостерігається надмірна вимогливість до дитини, в інших навпаки- лояльність з боку батьків. Про методи виховання дітей в сім'ях ведеться розмова на батьківських зборах, психологом, Ковальчук Л.Ю.,були проведені лекції, тренінги з дної проблеми. Тематика батьківських зборів планується заздалегідь на семестр, при цьому враховується вік дітей, перехідні фізіологічні особливості та проблеми, що виникають в класі між дітьми.
Таким чином, аналіз роботи, а також вікові особливості учнів вимагають вирішення таких проблем у новому навчальному році:
ü організація інтелектуально-пізнавальної діяльності учнів;
ü формування емоційно-позитивного ставлення до навчання;
ü розвиток допитливості шляхом залучення дітей до гуртків, секцій, клубів тощо;
ü виховання громадянсько-патріотичних рис через краєзнавчу роботу, формування патріотичних почуттів;
ü стимулювання здорового способу життя;
ü розвиток інтересу до національних традицій українського народу, до культури інших народів світу, формування навичок національної терпимості;
ü виховання дисципліни, розвиток почуття відповідальності за власні вчинки;
ü формування навичок поведінки у складних ситуаціях на вулиці, у транспорті, інших громадських місцях;
ü формування високих моральних принципів, виховання навичок гідної поведінки;
ü розвиток самостійності, ініціативності, творчості у колективі;
ü проведення педагогічного та психологічного лекторію для батьків;
ü залучення батьківського колективу до активної участі у житті класу.
Народна педагогіка стверджує: «Дивись не забудь: Людиною будь!» Хоча сказані ці слова давно, проте актуальні вони і донині. Швидше навпаки - сьогодні вони набули особливої актуальності. Тому моє педагогічне кредо: «Виховувати - не значить говорити дітям гарні слова, наставляти їх, а насамперед самому жити по-людськи» (О.М.Острогорський)
У своїй роботі, намагаюсь дотримуватись загально прийнятих правил дидактики та методик у поєднанні з сучасними, новітніми технологіями. Головною своєю метою вважаю підготовку підростаючого покоління до життя та праці. Саме це і наштовхнуло мене на вибір методичної теми «Застосування нових підходів в індивідуалізації навчально-виховного процесу, використовуючи найбільш дієві форми морального виховання учнів в позаурочний час». Багато уваги приділяю самоосвіті. Намагаюсь бути в курсі методичних новинок. Учні, що виросли на інноваційних, сучасних технологіях, значно комунікабельніші, контактні та ерудовані. Результат своєї роботи я бачу і намагатимусь працюва-ти у тому ж напрямку. Особливість моєї теми – це її постійна актуальність.
Світ - мінливий, і ми повинні його наздогнати.
Індивідуалізація навчально-виховного процесу як складова особистісно- орієнтованої моделі освіти привертала увагу таких видатних педагогів як: Я.А.Коменського, Д.Локка, Ж.-Ж.Руссо, Г.Песталоцці, К.Ушинського, Б.Грінченка.
Питання індивідуалізації навчання активно досліджуються з середини ХХ століття, що знайшло своє відображення у працях Ш.О.Амонашвілі, В.О.Сухомлинського, О.Я.Савченко, Н.М.Бібік та інших.
Кожна дитина неповторна, вона має свій індивідуальний темп росту і розвитку, що передбачає індивідуальний спосіб навчання. Тому надзвичайно важливо створити такі умови, які сприяли б навчанню відповідно до рівня розвитку, забезпечували б у процесі навчання розвиток здібностей та інтересів школярів.
Індивідуалізація – це процес постійного спостереження за формуванням дитини як особистості, адаптування матеріалів та занять, отримання інформації від сімей, взаємодія з дітьми, метою якої є підтримка їх розвитку.
Можна індивідуалізувати завдання для кожної дитини, якщо знати, в якій послідовності вона виконує завдання, можна адаптувати матеріали відповідно до рівня її розвитку, ускладнивши чи полегшивши їх, можна міняти роль, яку відіграє вчитель у становленні особистості, залежно від потреб дитини.
Загальні вікові особливості в кожної дитини проявляються по-різному.
Це пов’язано:
ü по-перше, з тим, що дитина народжується з властивими тільки їй задатками, типологічними особливостями нервової системи, певними якостями органів чуттів і мовлення;
ü по-друге, зі своєрідними умовами соціального оточення, в якому проходить її розвиток і виховання.
Школяреві такі умови має забезпечити освітній заклад. О.Я.Савченко зазначає, що необхідно вчити дітей не для школи, "а для повноцінного життя, яке вони прикрашатимуть своїм сумлінням і добрими вчинками"
Шість років, прожитих дитиною до школи, – це період надзвичайно інтенсивного розвитку, в результаті якого вона набуває досить чітко виражені риси своєї індивідуальності, які проявляються в темпераменті, відносинах, здібностях і навичках.
У формуванні індивідуальності, розвитку індивідуальних відмінностей дитини великого значення набувають організація та зміст навчально-виховної роботи в освітніх закладах, визначені комплексним нормативним документом – Державним стандартом початкової загальної освіти.
Відповідно до загальнодержавних цілей початкового навчання в змісті освіти мають ураховуватися такі основні елементи:
ü система знань (уявлень, понять, фактів, зв'язків, залежностей) про природу, людину, суспільство, техніку тощо;
ü система загальних способів навчальної діяльності;
ü досвід індивідуальної творчої діяльності;
ü досвід емоційно-вольового, морального, естетичного ставлення людини до навколишньої дійсності, вміння користуватися системою цінностей суспільства.
Основні аспекти індивідуально зорієнтованої моделі початкової освіти полягають у тому, що провідне місце в організації навчально - виховної роботи мають індивідуальні, парні та групові форми занять.
Окрім суто навчальних функцій, враховую і психологічні, а саме:
ü спостерігаю за дітьми, з’ясовую їх індивідуальні відмінності;
ü з урахуванням цього планую навчальний процес, визначаю форми роботи і методи навчання, найбільш ефективні роботі з кожною дитиною.
Мета освіти полягає не в передаванні конкретної інформації – знань, а у сприянні саморозвитку дітей, підготовці їх до майбутнього самостійного життя, активної участі у праці, реалізації своїх можливостей. Для цього кожному учневі допомагаю розкрити свої пізнавальні можливості, нахили, подолати окремі вади власного сприймання, уяви, пам’яті, мислення, скутість, замкненість,розгубленість.
В своїй педагогічній праці дотримуюсь правила: «Найкраще навчає той, хто вчить цікаво», а також заповідей:
ü Люби дитину! Любов до дітей – це основа педагогічної моральності, основа культури вчителя.
ü Знай дитину! Без знання дитини немає навчання, немає виховання, немає колективу. Найглибше знати духовний світ кожної дитини – перше і найважливіше для мене завдання.
ü Поважай дитину! Не вважаю себе спроможною вирішувати ті питання, які належать юній особистості.
ü Вір у дитину! Без віри в дитину, без довіри до неї усі методи і прийоми навчання і виховання руйнуються.
ü Розумій дитину! Завжди ставлю себе на місце дитини, щоб побачити світ її очима, зрозуміти, чим дитина живе, до чого прагне.
Основним (першим) напрямком своєї праці вважаю формування у молодших учнів бажання й уміння вчитися.
Щоб його реалізувати на кожному уроці :
ü постійно турбуюсь про розвиток допитливості, пізнавальних інтересів;
ü забезпечую активність та повноту сприймання, осмислення нового мат-лу;
ü прагну досягти взаємозв’язку між теоретичним і практичним матеріалом;
ü використовую найрізноманітніші способи педагогічної підтримки, стимулювання і заохочення учнів.
Другий напрям – це диференційований підхід.
А щоб навчання було цікавим, поєдную його із грою. Саме у грі вчу дітей виконувати не тільки те, що «хочу», а й те, що «треба».
Протягом багатьох років використовую розвивальні й навчальні функції ігор, поєдную їх різні види в системі уроків. Велику увагу приділяю взаємозв’язку різних уроків, а також підготовці дітей до уроків.
Розвиваючи пізнавальну активність, відвідуємо краєзнавчий музей, ходимо на екскурсії в парк.Мандруючи казковими країнами роздаю учням маленькі призи - листівочки, картинки, емблеми.Розвиваючи пізнавальну активність учнів на уроці, приділяю увагу організації безпосереднього спілкування дітей з природою, їх спостереженню, тісно пов’язую уроки між собою, використовую знання з читання, образотворчого мистецтва, природознавства.
«Добрі почуття сягають у дитинство, а людяність, доброта, лагідність, добро-зичливість народжуються в праці, турботах, хвилюваннях про красу навколишнього світу. Добрі почуття, емоційна культура – це серцевина людяності. Якщо добрі почуття не виховані в дитинстві, їх ніколи не виховаєш, тому, що це суто людське утверд-ження в душі одночасно з пізнанням перших і найважливіших істин, одночасно з переживанням істин, одночасно з переживанням і відчуванням найтонших відтінків рідного слова».(Сухомлинський В.)
А тому велику увагу на уроках мови приділяю мандрівці дітей до джерела думки і слова, до дитячої мрії, фантазії. Завжди уважно і терпляче слухаю розповіді дітей, виправляю їхнє мовлення, допомагаю правильно будувати речення, вимагаю, щоб учні словами передавали найтонші відтінки ознак предметів. Так, складаю з учнями загадки за описом, розглядаючи сам предмет чи ілюстрацію та складаючи опис згідно з планом.
Щоб розвивати пізнавальну активність завжди вчу дітей діяти творчо, не боятися помилятись, вміти робити свій вибір. Тому, що творча робота зі словом це методичний засіб, що робить урок і навчання цікавим, несе виховний потенціал.
У своїй педагогічній праці використовую ідеї великого педагога,
В.О. Сухомлинського. Найголовнішим джерелом розвитку своїх вихованців вважаю природу, тому що «…серед природи, - писав Василь Олександрович, - багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найтоншими відтінками». Далеко не треба йти, виходимо з дітьми на шкільне подвір’я і спостерігаємо. Діти легко запам’ятовують назви дерев, кущів, які тут ростуть. З великою увагою слухають розповіді про цінні властивості шипшини, горобини, липи. А потім самі шукають інформацію, малюють, складають казки, розповіді. Перед ними відкривається чудові сторінки природи, краю, рідного слова. Спостерігаємо, як змінюються деревце горобини з кожною порою року.
Кожен урок цікавий. Історій теж безліч. Зі своєї практики знаю, що найбільше діти люблять подорожувати. Хоч мають різні характери, та душі у них добрі. Ось цю дитячу доброту, безпосередність, щиросердність хочеться зберегти на все життя. Про кожного свого учня можна багато розповідати, але для мене найважливіше бути другом, відчути їх серцем, стати такою ж дитиною. Вчитель ніколи не зможе постаріти, коли поруч малюки.
Я використовую piзнi прийоми й методи, які допомагають розвинути в учнів пізнавальні потреби через свідоме читання, закласти основи читацької культури:
ü зміна видів, прийомів читання
ü змістове прогнозування (антиципація)
ü творчі види робіт
ü літературні irpи, шаради, вікторини
ü пропагування книжки (куточок читача, темататичні виставки книжок)
ü робота «Клубу допитливих»
ü гpynoвi форми роботи
Роботу з удосконалення читацьких компетентностей я здійснюю система-тично, тому вже на середину другого року навчання в клaci в мене не виявилося жодного учня, який би не хотів, не вмів чи не звик користуватися своїм умінням читати на посильному piвнi. Як результат - цікаві знахідки, творчi роботи, бажання дітей висловлюватися на piзні теми.
Основна мета, яку ставлю перед собою, - берегти й охороняти маленьку особистість, виховувати в неї у npoцeci навчання любов до праці, краси, товариськості та дружби, природи, усього найкращого, що нас оточує, намагатися залучити дітей до процесу творення самих себе.
«Не змушувати, а зацікавлювати» - такий принцип моєї роботи.
Поряд iз традиційними формами навчання постійно використовую й ітерактивні. Це сприяє тому, що пізнавальна діяльність учня стає активною, зростає рівень самостійності й відповідальності за майбутній позитивний результат.
Як свідчить мій власний досвід, робота над розвитком особистості дає змогу будувати навчання на засадах психологічної й методичної науки. Кожен наступний матеріал вивчаю з учнями на добре засвоєному попередньому, беручи до уваги вікові i й індивідуальні особливості розвитку дітей. Досягти бажаних результатів можна багаторазовими щоденними тренуваннями.
Я не раз задумувалася над питанням: чи кожна людина здатна до творчості? I доходила висновку: безумовно, кожна. Спроможність створювати щось нове є тією головною рисою, яка ставить людину на особливе місце у світі природи. Інша piч, що, народившись iз природною здатністю творити, людина поступово втрачає її. На жаль, це відбувається нерідко тоді, коли вона вчасно не розвиває своїх творчих задатків, не знаходить стимулів для ix розвитку. Тому завдання вчителя початкових класів, який перебуває біля джерел формування й розвитку дитячої особистості, полягає в тому, щоб вселити в дитину вipy у власні можливості, звільнити її уяву, підтримати при найменших виявах творчого мислення. Тому намагаюся на уроці створювати творчу атмосферу й залучити в цей процес учнів класу.
Уся моя робота спрямована на розв'язання цікавoї, надзвичайно актуальної педагогічної проблеми, бо вміння свідомо, правильно, виразно i швидко читати - то надійна основа успішного навчання.
Нині школа має не лише навчати дітей учитися, а й викликати в них зацікавленість до навчання.
І ще одна думка: досягти якісного читання майже неможливо без допомоги батьків. Дорослі мають знати, що i як читають ixнi діти, що ix хвилює з прочитаного, як розвивати інтерес до книги.
Тут як ніколи потрібна матусина ласка, турбота, мудре татове слово, щира зацікавленість, порада, допомога. Власна бібліотека чи просто поличка з книжками - усе це викликає інтерес дитини до книги.
На кожних батьківських зборах спрямовую батьків на те, що вони мають бути щирими друзями своїх дітей. Якщо в родині теплi, доброзичливі взаємини, то й дитина швидше долає труднощі в навчанні.
Справа навчання та виховання — це мистецтво, а тому завершеність i досконалість недосяжні, а розвиток i вдосконалення нескінченні.
Головне в моїй роботі - це дитина, її бажання, прагнення, запити. Успix навчання грунтується на тому невловимому впливові вчителя, на тих прийомах, які щохвилини змінюються в клaci й визначають суть успішного навчання. Лише тоді навчання правильне, якщо ним yci задоволені й, nepeдусім, школярі.
Вважаю,що вчитель має виховувати в дітей риси , необхідні майбутньому демократичному суспільству: уміння критично мислити, бути творчим, здатність окреслити проблему й самостійно розв’язувати її.
На власному досвіді я переконалася, що творчий підхід учителя й учнів до процесу навчання сприяє свідомому й міцному засвоєнню програмового матеpiaлy. У моїx вихованців підвищилася вipa у cвoї сили, з'явилася зацікавленість i любов до читання художніх твopiв, активізувався пізнавальний інтерес.
Вони навчилися самостійно отримувати знання й використовувати їx у своїй практичній діяльності, що є основним завданням у вихованні гармонійної особистості з широким колом компетентностей, здатної реалізувати себе в майбутньому.
У своїй роботі я користуюся методиками, які формують творчу, мислячу особистість дитини, її самобутність і самоцінність, організовую радісне навчання без примусу, розвиваю в них стійкий інтерес до знань, потребу їх самостійного пошуку. В основі такого підходу – визнання індивідуальності учня, розвиток власного неповторного суб’єктивного досвіду, творчих задатків, розкриття багатства індивідуального світу дитини.
Своєрідним епіцентром активізації навчання, позитивного ставлення школярів до процесу й результату своєї праці є інтерес. Саме він дарує радість творчості, радість пізнання, з гостротою сприймання навколишнього світу, увагою, пам’яттю, мисленням, волею.
Саме ж навчання прагну зробити не простішим, а зрозумілішим. Однак розумію, що процес навчання - це не безперервна радість. Не все може бути цікавим у навчанні. Наслідуючи К.Д. Ушинського, вважаю за потрібне ,,привчити дитину робити не тільки те, що її цікавить а й те, що не цікавить,робити заради приємності, виконати свій обов’язок.”
У своїй роботі використовую завдання, привабливість яких забезпечується не зовнішніми прийомами навчання, а самим їх змістом.
Намагаюся будувати уроки так, щоб кожен учень почувався дослідником, який самостійно здобуває знання, мав змогу зіставляти, порівнювати, шукати і знаходити істину, доводити висунуті гіпотези під час спілкування зі своїми однокласниками та учителем.
Такий підхід до процесу навчання й виховання дітей сприяє розвитку їхніх інтелектуально – творчих задатків, який забезпечується альтернативними формами навчання:
ü індивідуальна робота
ü фронтальна
ü кооперативна
ü робота в парах
ü у малих і великих групах
Для повноцінного розвитку інтелектуально – творчих здібностей поєдную репродуктивні, частково – пошукові і творчі завдання. Виконання будь - якої творчої роботи закінчую аналізом та оцінюванням, що потребує від учнів вияву критичності й незалежності суджень, проблемного бачення інших творчих властивостей. Найчастіше використовую взаємоаналіз і взаємооцінювання, у процесі яких кожен розвивається і як читач, і як творець і як індивідуальність.
Дотримуючись викладених теоретичних положень, на уроках читання використовую стратегії, які значною мірою стимулюють розвиток інтелектуально – творчих здібностей дітей. Зокрема, літературні ігри, кросворди, анаграми, шаради, вікторини, які сприяють розвитку дивергентного мислення. Творчі здібності стимулюю також за допомогою активізації фантазії, уяви школярів:
ü «Біном Фантазії»
ü «Фантастичні гіпотези»
ü «Що я чую, що я бачу»
ü « За-проти»
ü « Інтерв’ю»
ü «Мозковий штурм»
ü « Сенкан»
Усі види вищенаведених методів, прийомів, вправ, завдань ігор, що використовуються в системі, сприяють виробленню навичок певних здібностей дитини. Все це вимагає від учителя терпіння, тривалих роздумів і пошуків.
Вдалий в одному випадку прийом роботи може не дати бажаних результатів в іншому. Але достатнє володіння вчителем методами, прийомами та навчальним матеріалом дає можливість творчо оперувати ними й досягати високих результатів.
На власному досвіді я переконалась, що творча праця учнів на уроці сприяє свідомому і міцному засвоєнню виучуваного матеріалу. Мої вихованці уміють самостійно здобувати знання, люблять читати і грамотно висловлюють свою думку. Вони комунікабельні та впевнені у собі.
Я завжди пам’ятаю, що кожен мій учень особливий, ні на кого не схожий. Тільки треба налаштуватися на внутрішній світ учня, зрозуміти його унікальність, допомогти йому розвиватися.
Цією проблемою я дуже зацікавилась, тому вирішила працювати над нею і далі, як можна глибше вивчити її, впровадити в свою роботу елементи творчого пошуку, орієнтовано - розвивального навчання , використовування інтерактивних прийомів навчання.
Щодня мені доводиться вирішувати чимало педагогічних проблем і жодної – простої. Душа дитини – величезна таємниця. Знайти до неї того єдиного «золотого» ключика дуже важко, але й не шукати не можна теж. Можливо, любов та повага до дитини - «золотий» ключик кожного вчителя, яким треба вміло проникати в потаємні куточки душі й робити їх світлими, радісними. Треба допомагати творити для учнів мистецтво жити, щоб з цим умінням осяяним душею, вони ішли в світ і створювали його заново, але щоб був він прекрасним і гідним Людини.
Немає коментарів:
Дописати коментар